Статтею 36 розділу І Податкового кодексу України визначено, що податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором, та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 38 розділу І Кодексу, виконанням податкового обов’язку визначається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 Кодексу.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 статті 50 Кодексу:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» Кодекс доповнено підпунктом 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» відповідно до якого, тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 Кодексу, та пені.
Податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (пункт 46.1 статті 46 Кодексу).
Відповідно до пункту 46.5 статті 46 форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форми уточнюючих розрахунків з відповідного податку, які затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, передбачають декларування відповідного показника щодо суми нарахованого штрафу.
В умовах дії підпункту 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, платники мають право не заповнювати рядок в уточнюючій податковій звітності з відповідного податку, який передбачає самостійне нарахування штрафної санкції.
Проте, наявні поширені випадки в умовах дії звільнення від фінансової відповідальності відповідно до підпункту 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу декларування платниками сум штрафу в уточнюючих розрахунках, які при їх заповненні вважаються самостійно узгодженими платниками.
За такими ситуаціями у контролюючого органу відсутня можливість скасування чи виправлення нарахованої штрафної санкції, що відображена в уточнюючому розрахунку з відповідного податку, оскільки:
сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки, не є показником декларації, який приймає участь у визначенні податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду;
є фінансовою відповідальністю платника (підпункт 111.1.1 пункту 111.1 статті 111 Кодексу) за порушення податкового законодавства, суму якої платник самостійно обчислює та нараховує відповідно до поданого уточнюючого розрахунку з відповідного податку, отже, сума штрафної санкції вважається самостійно узгодженою платником.
Звертаємо увагу платників на підвищену обачливість щодо не заповнення рядків уточнюючих розрахунків щодо сум штрафних санкцій в умовах дії підпункту 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.