Часто трапляються випадки невчасної сплати або несплати зобов’язань платників податків. Роз’ясняємо наслідки таких дій «боржників».
Так, згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом.
Якщо платник податків несвоєчасно сплачує суму самостійно визначеного зобов’язання, то до нього застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ст. 126 Податкового кодексу) протягом строків, визначених Податковим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу).
Згідно з п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст 129 Податкового кодексу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до норм Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених Податковим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу керівником контролюючого органу призначається податковий керуючий, який здійснює заходи, направлені на погашення прострочених податкових зобов’язань (податкового боргу) такого платника податків.
Заходами з погашення податкового боргу є: стягнення відповідних коштів, які перебувають у власності платника податку, а в разі їх недостатньої кількості — продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.
У разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків є адміністративний арешт.
Тож податківці звертаються до суб’єктів господарювання, зокрема до тих, хто має незначні суми боргу (до 1 тис. грн.), погасити податкові зобов’язання та не допускати в подальшому виникнення боргу, щоб не наражатись на санкції.