Об’єктом обкладення земельним податком є: - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; - земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підприємства - платники плати за землю самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).
Також, підприємство має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки:
- щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПКУ).
За нововідведені земельні ділянки платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Податкове зобов’язання за нововідведені земельні ділянки, визначене у податковій декларації, сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 ПКУ).
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється:
 у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1% від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюєтьcя у розмірі нe більше 12% їx нормативної грошової оцінки зa земельні ділянки, якi перебувають у постійному користуванні cуб'єктів господарювання (крiм державної тa комунальної форм власності).
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються:
 за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, – у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, а для лісових земель – не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі.
[justify][/justify]