Що таке податковий борг? Це – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, що була нарахована на суму даного грошового зобов’язання, згідно пп 14.1.175 ПКУ.
Затримка перерахування до бюджету суми узгодженого грошового зобов’язання може призвести до опису майна в податкову заставу, стягнення коштів боржника, продаж його майна, стягнення дебіторської заборгованості. Крім того, в деяких випадках на майно боржника може бути накладено арешт. А платникам ЄП слід боятися ще й втрати статусу спрощенця
Почнемо з того, що сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та нарахованої, але не погашеної пені є податковим боргом (п.п. 14.1.175 ПКУ).
Найкращим виходом із цієї ситуації буде, звичайно, самостійне погашення платником податків суми податкового боргу за власний кошт. Однак якщо наразі ви не маєте необхідної суми для перерахування до бюджету, можна пошукати інші джерела погашення податкового боргу з тих, що пропонує п. 87.1 ПКУ:
• надміру сплачені суми за відповідним платежем. Тут все відбувається автоматично та не потребує заяви платника податків. Переплата перекриває суму податкового боргу і платнику не загрожують штрафні санкції;
• помилково або надміру сплачені суми з інших платежів. Тобто якщо платник має переплату з інших платежів, він може подати податківцям заяву про повернення цих коштів шляхом зарахування їх в погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу в порядку, визначеному ст. 43 ПКУ
• бюджетне відшкодування з ПДВ (на підставі відповідної заяви у складі декларації з ПДВ)
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо йдеться про податковий борг з ПДВ, то існують ще такі альтернативні джерела його погашення, як від’ємне значення ПДВ та кошти з електронного ПДВ-рахунку
Якщо ж платник податків так і не спромігся самостійно погасити суму податкового боргу, податкова розпочне процедуру стягнення, адже відповідно до п. 41.2 ПКУ органами стягнення в таких випадках є виключно контролюючі органи. Процедуру стягнення можна умовно розділити на певні етапи:
✓ Етап 1. Надсилання податкової вимоги. Відповідно до ст. 59 ПКУ з дня виникнення податкового боргу контролюючий орган має підстави надіслати платнику податків податкову вимогу, яка має містити відомості про розмір податкового боргу, що забезпечується податковою заставою, вимогу погасити податковий борг, а також повідомлення про наслідки його непогашення.
✓ Етап 2. Виникнення права податкової застави. Факт появи податкового боргу призводить до передачі майна платника податків (балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу) у податкову заставу, і ця подія не потребує письмового оформлення (пп. 88.1, 88.2, 89.2 ПКУ). Право податкової застави не застосовується, якщо сума податкового боргу не перевищує 60 нмдг, тобто 1020 грн (абз. 6 п. 89.2 ПКУ).
✓ Етап 3. Опис майна в податкову заставу. Податковий керуючий на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу складає акт опису майна (п. 89.3 ПКУ). Майно, описане у податкову заставу, контролюючий орган реєструє у відповідному державному реєстрі обтяжень (п. 89.8 ПКУ). Водночас платник податків зберігає право на користування майном, але без узгодження з податківцями не може здійснювати його відчуження (ст. 92 ПКУ).
✓ Етап 4. Стягнення. Не раніше, ніж через 60 к. дн. з дня надсилання (вручення) платнику податкової вимоги контролюючий орган матиме право стягувати кошти боржника (як з рахунків, так і готівкою), а якщо їх недостатньо для погашення податкового боргу — стягувати майно, що перебуває в податковій заставі, стягувати дебіторську заборгованість (ст. 95 ПКУ). Ці процедури проводяться за рішенням суду.
ВИНЯТОК. Рішення суду не потрібне щодо стягнення коштів боржника, якщо податковий борг утворився через несплату ним понад 90 к. дн. самостійно задекларованого грошового зобов’язання, сума якого перевищує 5 млн грн, та за умови відсутності зобов’язання держави повернути такому платнику помилково або надміру сплачені кошти (абз. 2 п. 95.5 ПКУ).
Зауважимо, що за деяких обставин на майно боржника може бути накладений адміністративний арешт у порядку, визначеному ст. 94 ПКУ, а саме в разі:
• порушення правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі (п.п. 94.2.1 ПКУ);
• вчинення дій з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (п.п. 94.2.5 ПКУ);
• відмови від перевірки стану збереження майна, яке знаходиться у податковій заставі (п.п. 94.2.6 ПКУ);
• недопущення податкового керуючого до складання акта опису майна, що передається у податкову заставу (п.п. 94.2.7 ПКУ).
Крім того, податківці мають правом, яке надано їм п.п. 20.1.33 ПКУ, щодо звернення до суду стосовно накладення арешту на кошти та інші цінності платника, які знаходяться у банку, якщо виявиться, що балансова вартість майна платника податків, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, є меншою за суму податкового боргу.
З аналізу норм ПКУ вбачається, що впродовж 60 к. дн. з дня надсилання (вручення) платнику податкової вимоги процедури примусового стягнення ще не набудуть значних масштабів. Отже, варто поквапитись із вирішенням питання самостійного погашення податкового боргу, тим паче що законність його виникнення ви не оскаржили. Як тільки податковий борг буде погашений (платником самостійно або внаслідок дій контролюючого органу), податкова вимога вважатиметься відкликаною (п.п. 60.1.1 ПКУ), а процедура стягнення припиниться.