Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду.
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, то юридична особа, що орендує земельну ділянку та уклала договір суборенди на цю земельну ділянку, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку та подає відповідному фіскальному органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.
Зазначена норма передбачена п.п. 14.1.147 ст.14, п. 288.1 - 288.3, п. 288.6 ст. 288 Податкового кодексу, ст. 8 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі».