До фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування за не сплату, або несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання, визначеного ним в річній податковій декларації, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені.
При цьому враховуючи, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати, штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються.
Відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПКУ фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 статті 175 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.
Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.
Водночас підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПКУ визначено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем
Однак, якщо фізичною особою-підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов’язання з ПДФО, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до статті 124 ПКУ.
Крім того, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання нараховується пеня (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).