Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України для юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Підпунктом 14.1.44 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що депозит (вклад) – це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів – Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ – державним органом, визначеним законом.
Згідно з абзацом першим п. 1.2 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 зі змінами та доповненнями (далі – Положення № 516), договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит)).
Грошові кошти або банківські метали на вкладний (депозитний) рахунок суб’єкта господарювання, юридичної особи – нерезидента, представництва юридичної особи – нерезидента в Україні, інвестора перераховуються з його/її поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок цього вкладника, крім випадків, передбачених законодавством України (абзац перший п. 3.1 глави 3 Положення № 516).
Пунктом 292.13 ст. 292 ПКУ визначено, що для платників єдиного податку третьої групи (юридичних осіб) дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ.
Відповідно до абзацу п’ятого п. 296.1 ст. 296 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ.
Відповідно до абзацу першого п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Повернені банком з депозитного на поточний рахунок юридичної особи кошти не призводять до зростання власного капіталу юридичної особи.
Таким чином, сума коштів, повернена банком юридичній особі – платнику єдиного податку третьої групи з власного депозитного рахунку на поточний рахунок, не є доходом такої юридичної особи – платника єдиного податку.