Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 ПКУ) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (п. 65.9 ст. 65 ПКУ).
Преамбулою Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що Закон № 265 поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Закон № 265 не визначає порядок здійснення розрахунків особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність, та відповідно не поширюється на таких осіб.
Відповідно до частини восьмої ст. 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) (дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Однак, ст. 23 Закону № 1023, що визначає відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, не передбачено будь-якої відповідальності за ненадання розрахункового документу.
Статтею 31 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" визначено, зокрема, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 затверджено Правила ведення нотаріального діловодства із змінами та доповненнями (далі – Правила).
Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (далі – Реєстр) (п. 7.1 розд. VII Правил).
Пунктом 7.43 розд. VII Правил передбачено, що у графі 6 Реєстру зазначається сума стягнутого державного мита (при вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом) чи отриманої плати (при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом).
Ця графа заповнюється нотаріусом після надання особою, для якої вчиняється нотаріальна дія, квитанції про сплату державного мита або після внесення оплати за вчинення нотаріальної дії і до проставлення цією особою підпису в графі 7 Реєстру.
Отже, спеціальне законодавство (на прикладі діяльності нотаріусів) не встановлює вимог щодо надання нотаріусом розрахункового документа при наданні клієнту послуги, а також не встановлює форму такого документу.
Враховуючи наведене, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, може надати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ, який підтверджує факт наданої послуги або виконаної роботи.