Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу).
Постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191.ст. 14 ПКУ).
Отже, операції з внесення основних фондів до статутного фонду та повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, підпадає під визначення об’єкта оподаткування ПДВ, і як наслідок, оподатковується на загальних підставах.
До податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (п. 198.1 б) .ст.198 ПКУ).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
Отже, податковий кредит виникає як у платника ПДВ при отриманні основних засобів у якості внеску до статутного фонду, так і у засновника – платника ПДВ, якщо йому будуть поверненні основні засоби у разі виходу зі складу засновників.