Ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), у розмірі до 0,5% – для внутрішнього туризму та до 5% – для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення (п.п. 268.3.1 ст. 268 Податкового кодексу).
Базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) (п.п. 268.4.1 ст. 268 ПКУ).
Форма податкової декларації з туристичного збору затверджена наказом МФУ від 09.07.2015 № 636, у редакції від 08.05.2019 № 186).
Так, додаток до Декларації «Розрахунок № податкового зобов’язання з туристичного збору», передбачає заповнення колонки 3 «Загальна кількість діб розміщення у місцях проживання (ночівлі)».
У колонці 3 зазначається загальна кількість діб проживання (людино-діб) за весь звітний період (людино-доба – день, проведений особою в місці проживання (ночівлі)).
Місце (ліжко-місце) – це частина площі номера з ліжком, постільною білизною, рушниками та іншим інвентарем відповідно до категорії готелю, призначена та придатна для проживання однієї особи (п. 1.3 «Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19).
При заповненні колонки 3 Додатка до Декларації зазначається загальна кількість діб проживання (людино-діб) за весь звітний період по всіх місцях (ліжко-місцях) в розрізі внутрішнього та в’їзного туризму (без врахування осіб, які не є платниками туристичного збору згідно з п.п. 268.2.2 ст. 268 ПКУ, та надали копії відповідних документів, що підтверджують їх належність до такого кола осіб).
Водночас, у разі погодинного розміщення туристичний збір розраховується для кожного проживаючого (платника збору) з базою оподаткування – одна доба.