Підпунктом 14.1.170 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу визначено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Як наведено у пп.14.1.48 вищезазначеного пункту, заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Порядок застосування податкової знижки передбачено ст.166 Податкового кодексу.
Підпунктом 166.4.2 цієї статті передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п.164.6 ст.164 Податкового кодексу.
Отже, право на податкову знижку має фізична особа – підприємець, яка є найманою особою, винятково до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.